Згадалося щойно про дружбу,
Про щиру, надійну і вірну,
Оту, що зігріє у смутку,
І щастю поможе розквітнуть.
З роками збагнути недовго,
Життя, підказало порою,
Хто вірний є друг, а хто просто,
Уміє сказати промову.
Просіються друзі крізь сито,
І підуть по іншій дорозі,
Та справжніх, напевно це прикро,
Їх мало залишиться, згодні?
є ... нікуди не ділися ...
якщо пропали, то не були друзями ... так ... попутниками ...
......
я не думаю, що коли тільки щось треба ...
коли зовсім зле, тоді кличеш ... і ... шок ... приходять!!!!
примову теж іноді треба ... краще пісню ... вона потім все життя звучить акордами
liza Bird відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я згодна з вами, справжні друзі залишилися...Ціную і люблю...
Друзі, ви де?
Ми друзі до тих пір, поки від нас їм чогось треба.
З часів Ющенка, звучить навіть цинічно те "любі друзі", точно як "слуги", от такі нажаль у мене асоціації з словом "друзі"
liza Bird відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Багато сиділо у мене за столом...та мало залишилося...