* * *
Там за вікном сніжинок дружна коловерть,
підпорядкована цілком легкому вітру.
Й міняє кольори осінній тихий сквер,
зелений ізумруд на крейдяну палітру.
Отак і ми, залежні від чужих ідей,
і плани й мрії часом здаємо в архіви.
А час немовби злодій, потихеньку йде,
і краде кожен раз у нас нові мотиви.
Мотиви щастя цупить, зустріч, торжество,
в сердець бездумно відбирає компліменти.
Натомість пропонує душам марафон,
як факт спливають заперечні аргументи.
А душам непотрібна навіть доля гри,
їм досить справжності, коли й рукостискання,
і зайві взагалі причини для інтриг,
а ворожба на каву – в сутність проникання.
Щораз до твого слова вабить новизна,
для читачів твої прості доступні тексти.
Ти думаєш я ображаюсь, просто знай,
для ревнощів у мене інший зміст і жести.
А вітер переносить снігу жмені в парк…
Гучні листи від тебе привели до тями.
Ти справжній, зможеш захистити нас від чвар,
відтак заклеїш всі образи почуттями.
