Серед годинників на скронях,
У демонічних голосах
У завірюхах й перегонах,
В думках про долю і посаг,
В калюжах зорями натхненних,
Між сивих хмар і кучугур
Хитає лицар човник з глини
В надії звабити Будур*.
Що чує він від сьогодення?
Хто в снах його відгонить страх,
Де чахлик Вакх ховає зерня
З орди піснями на вустах,
В нестямі лико древ цілує,
Дарунки зміям роздає -
Чого його йЕго* вартує?
Чи на добро воно стає?
Я теж колись тримався шаблі,
Chablis любив не до пуття,
Гав виглядав, ставав на граблі -
Бо знав – попереду життя!
Тепер у клуні між квасолі
Напнувши голову на зміст ,
Відчувши рух землі і волі
Сортую хміль і козолист…
p/s
https://uahistory.com/topics/language_fun/10701https://www.youtube.com/watch?v=c_X5JLUo7dw
