ДИХАЮ НЕБОМ
Я нічого вже не хочу в світі,
Лиш живу сьогодні як в останнє.
Без бажань і сподівань в зеніті
Все навколо стало як в єднанні.
Не прошу, тому що всього досить,
Світ дає, прийняти тільки треба.
Смак життя просте мені приносить,
Кожну мить я мов торкаюсь неба.
Я сиджу. Довкола чути гомін.
Серце б'ється — значить, я існую.
Вітер гладить листя, тінь на домі
І це все величне я малюю.
Вже набридло жити без причастя,
Та сваритись з кимось в Інтернеті.
Кожне слово хай приносить щастя,
Кожен подих — вічність на планеті.
Ні доріг, ні цілей, ані кроку,
Тільки моя мить, як пташка рання.
В ній — спокійний подих без пороку,
Та усесвіт, вільний від бажання.
Мирослав Манюк
24.04.2025
