Весна вже медоносить першим цвітом,
Гудуть в садах розбуджені джмелі,
Конвалії надзвонюють про літо,
І первоцвітом пахне від землі...
У чашах днів і солодко, і винно,
травнево- терпко в амфорах ночей...
Рік не прожив ще навіть половини,
Йому б любові й сонця ще і ще...
Усе бринить спокусою надії
На рясність китиць і на щільність грон,
Що врешті вузол скориться Гордіїв,
Жар- птиця зронить золоте перо...
На ріг достатку і на дружність сходів,
На трубку миру, й рятівний ковчег...
................................................................
Аж доки осінь шурхотливим «годі»
Спокусу на зневіру прирече...
