Грюкнули двері. Напевно, Ромео знову кудись побіг. Вже другий день його неможливо застати вдома, шоб разом подивитись кіно, чи обсудити шось. Анну раптово облишила аура сну. Вона подивилась на стелю, на зашторене вікно, і, зрозумівши, шо лежати їй зовсім не хочеться, поставила стопи на підлогу. Ромео передбачливо увімкнув підігрів паркету. Анна взяла зі спинки стільця халат і пішла до кухні, одягаючи його. Проходячи через вітальню, помітила, шо брат не погасив вікно мережі, можливо вийшов ненадовго. Натиснула на своєму комп’ютері «пуск» і пішла далі. Традиційно відміряла одну порцію зерен і засипала їх до кавомолки. Із вітальні почулося сповіщення: «У вас неприйнятий дзвінок від абонента “Головний офіс”». Ні, подумала вона, починати вихідний день із робочих питань я не буду. Анна завантажила кавоварку, підставила кружку і пішла до ванної. Умившись, взяла паруючу філіжанку і подалася до вітальні. Напівпрозоре голографічне вікно над столом Ромео заповнене розгортками новин. Цікаво.
Вона поставила кружку поміж братових роздруківок, відсунула попільницю подалі і вимкнула режим очікування. Прозорість зникла.
«Анонімні хакери стверджують, шо отримали сигнал із Місяця».
«Неактивні супутники передають невідомі шифри».
«Підбірка фактів. Оцифрування свідомості».
Мабуть, підбірка фактів буде цікавіша. Дізнатися хоча б, шо ж його так зачепило у такій підозрілій історії. Чому саме ця легенда так подобається Ромео?
«Нажаль, підтверджених даних немає, ми маємо лише анонімні джерела. Шо знаємо напевне, це намагання провести експеримент по оцифруванню спочатку на Землі. Двоє добровольців згодилися стати піддослідними, але об’єднання гуманістичних ідеалістів завадили навіть підготовці до нього. Далі маємо лише непідтверджену інформацію. Компанія, яка стояла за цим, вирішила вийти за межі планети, а отже і усіх юрисдикцій. Вони збудували лабораторію на зворотній стороні Місяця, куди відправили десь близько десятка волонтерів для експерименту. Вдався він, чи ні – невідомо, проте є повідомлення, шо зворотній експеримент також був запланований. Отже, скоріше за все, їм це вдалося. Дехто вважає, шо із піддослідних не вижив ніхто, за другою інформацією – лише хтось один. Метою, швидше за все, було створення суперсистеми на базі людського мозку, шо дало би майже безкінечний об’єм для зберігання файлів і одночасно інтегрований у людську логіку інтерфейс. Тільки з часом ми зможемо точно сказати, як застосувала компанія результати своїх тестів».
Анна відкинулась на спинку крісла. Навіть, якшо хоч частина із написаного істинно, це дійсно безпрецендетний випадок. Зрозуміло, шо Ромео вірить кожній букві подібних повідомлень, але шо там правда, а шо ні – не знає ніхто. Який сенс копатися у цьому? Вона знову увімкнула режим очікування, віднесла порожню кружку на кухню і повернулась до свого комп’ютера. Спочатку подзвонити Бергеру. Вона зробила виклик.
- Доброго ранку, це я…
- Вибачте, Анно,- почувся відсторонений голос консультанта,- я зв’яжуся з вами одразу, як матиму час. Зараз у мене вкрай важлива справа.
Він відключився. Ну тоді вже доведеться зв’язатися з офісом. Анна підправила волосся, потім взагалі вирішила не вмикати відеозв’язок.
- Анна, це ви? У нас дуже важлива ситуація, необхідна ваша присутність.
- Шо трапилось, чи не можна обійтись…
- Центр переходить до іншого власника. Треба підписати деякі папери і зробити певні корекції у системі, інженери і оператори вже у техвідділі. Спочатку зайдіть до кабінету нового управляючого.
- Добре,- Анна зрозуміла, шо поїздки не уникнути,- я збираюся.
- Службове авто буде готове забрати вас за двадцять хвилин.
Кінець розмови. Анна поспішила до ванної, шоб встигнути зробити легкий макіяж.
Відчинивши дверцята, вона вийшла із авта. Перед головним входом до Глобального центру керування даними вже були журналісти. Два десятка поверхів будівлі із дзеркальним покриттям відбивали сірий холод снігових хмар і прямокутні силуети споруд бізнес-кварталу. Основна частина центру знаходилася під землею - мало хто взагалі уявляв, скільки займає основна серверна станція.
Вочевидь, уже ходять абсурдні чутки про банкротство центру, бо іншої причини для продажу і сама Анна не могла уявити. З’явились побоювання шодо баз даних великих банків і соціальних інститутів, бо інакше репортерів би тут не було. Анна пройшла повз зйомочну групу, яка вибирала вдалий ракурс для сюжету. Добре, шо ніхто не знає, хто вона. Розпитувань було б не уникнути.
Вона увійшла до холу і піднялась ліфтом на двадцятий поверх. Увійшла до кабінету управляючого. За столом сидів чоловік років сорока у чорному костюмі. Напроти нього екс-управляючий, секретар і керівник зв’язків з громадськістю. Екс-управляючий обернувся до неї, у його очах, вона помітила, дешо змінилося, хоча він і виглядав спокійним і задоволеним. Погляд був відсторонений, дивний. Вона бачила такий вперше.
- Добрий день, мене звуть Мердок Меркель,- підвівся чоловік у чорному.
Вона зачинила за собою.
- Анна Мі Франц, заступник голови архівного відділу. Дуже приємно.
- Не станемо вас затримувати, просто введіть свій код у аплікації, аби ми нарешті закінчили з бюрократичною стороною питання.
Вона підійшла і швидко набрала шістнадцятизначний пароль. Система підтвердила електронний підпис.
- На якому рівні виникли складності?
- Вас чекають на мінус тридцять сьомому, проведете коротку нараду і прослідкуйте за вчасним виконанням корекційних робіт. І зайдіть до відділу СД. До завтра маємо увійти у звичайний графік.
- Добре, до побачення.
- Радий знайомству.
Мердок посміхнувся, сів і склав руки на столі, даючи зрозуміти, шо вони продовжуватимуть розмову вже без її присутності. Анна вийшла з кабінету і спустилась на потрібний поверх. Вона увійшла до кімнати, де проводилися наради і побачила, шо усі вже були в зборі. Не встигла вона розпочати, як до неї підійшла управляюча секретною документацією і відвела в сторону.
- Перш ніж ви почнете, хочу увести вас у курс справи. Ми отримали засекречену інформацію, для поступового введення у мережу. Вона стосується експериментальної програми на Місяці, про деталі дізнаєтесь, як зайдете до мене і підтвердите згоду на нерозголошення. Зараз головна ваша задача – обмежити доступ до файлів, які готуються до узаконення.
Анна не знала, як на це реагувати. Ромео був правий? Наскільки?
- Я вас зрозуміла, після наради зайду.
ID:
242736
Рубрика: Проза
дата надходження: 22.02.2011 18:48:33
© дата внесення змiн: 22.02.2011 18:48:33
автор: Латишев Сергій
Вкажіть причину вашої скарги
|
