" Гуляє Карл, як моря хвилі
Як в бурю здиблена ріка
Шумлять кругом в відвазі й силі
Непереможнії війська
Обносять чаші круговії,
Смолені бочки в ряд стоять
І грізно пісні бойовії
В повітрі дзвонами звучать.
Герой війни, обранець слави
Гуляє Карл серед ланів
Непереможні скандинави
Куди б безсмертний вождь не вів.
І за здоров’я дороге
Того хто їм товариш, брат
П’є вповні братство бойове
І чути крики : ”Карл , віват !”
І Карл встає. Вітають гості
Величчю б’є спокійний вид,
Він випива при кожнім тості
Співати й пити знов велить.
А поруч з Карлом келих пінний,
Сидить весь в бархаті старий
Сивії вуса , погляд змінний,
То лагідний, а то і злий.
Вогонь ховають очі й тайну
( Була в них доля не легка)...
і знову тости : ” За Украйну,
І за Мазепу-старика!”
Бенкет для нього, а до того
Зумів він Карлу доказать,
Що об’єднання дане слово
Підтвердить запорожців рать.
Дражнити їх ніхто не смій,
З такою раттю лиш держись
Там перемога де є бій.
“Та он вони ідуть: дивись !”-
Крикнув Мазепа...
Аж стемніло
Клубилась курява в степу
Від раті грізної гуділо,
В стременах кожен мав стопу.
Спітніли , змучилися коні
Покрив їх степу прах густий
Неначе бігли від погоні
Чи бій кінчали нелегкий.
І зупинились. Здивування.
Карл дивиться на цих гостей,
Пройшов півсвіта без вагання,-
Таких не бачив він людей.
Хто в чім. На тім папаха,
І чорний з соболя окіл,
На тому із парчі рубаха
Цей майже голий,- наче кіл,
Тільки грудей пів закривають
Вуса ,- аршин десь довжини
Зате відмінну зброю мають,
Крутої Хортиці сини.
По переду, як з бронзи литий,
Гарцує справжній ісполин,
Це атаман їх знаменитий,
Це Гордієнко Костянтин.
Кунтуш на ньому, чорна бурка,
Що не скриває тонкий стан :
В Царграді забраний у турка
Блистить в алмазах ятаган.
Чуб з під папахи кучерявий
Через плече на груди впав...
Що атаман так величавий,
Ніхто із шведів не чекав.
Веде до Карла Гетьман гостя
І грізний атаман йде з ним.
Ось , Гордієнко славний , Костя
Тремтять від нього поляк й Крим.
Ось війська нашого відрада
Немало наробив він див,
Нераз твердині Цареграда
Хоробрий рицар наш громив.
Ось він, - надія наша й доля
І предків наших заповіт,
Як Костя твій , і Божа воля
Так ти підкориш цілий світ.
І дав тут руку Карл герою,
І з атаманом поруч сів,
І знов лилось вино рікою
Банкет ще більше закипів.
Чашу у двох несуть для гостя
І з почестями Карл встає,
Здоровий будь, король! І Костя
До дна всю чашу залпом п’є.
-Вино не те , що у поляків
Король уміє пригощать,
Та є звичай у нас кОзаків :
Налий іще, щоб не хромать!
Здивовані і Карл і шведи,
Та чашу повную несуть,
Над нею ще раз перемоги
Від гостя страшного не ждуть.
- Козак готовий все до бою,
Гуляти, битись ,- все одно,
І взявши чашу лиш рукою
Він показав сухеє дно!
-Здорові будьте, шведи-браття
За вас іще я буду пить,
Бажаю вам в бою завзяття
Вам помогти - сам Бог велить.
Не ждем ми милості від неба
Нам пити, битись - все одно.
Король, - налити й хлопцям треба!
І крикнув Карл:
- Давай вино!
Пирують шведи з козаками,
Гуляють об руку рука,
І обнімаються братами
Об’єднані в одне війська.
Тут до потіхи дали знак
Пішли втішатись боротьбою,
В пустині тигри грають так,
Так леви грають між собою.
Виходить швед, стрункий, високий
Не сходить усмішка з лиця,
Спокійний і в плечах широкий
Він з усмішкою жде борця.
Це Гінтерфельд, що зветься “Пушка”
Він охоронець короля
В його руках і кінь, як мушка
Заледве носить йго земля.
І в охоронці ще недавно
ВипАдком зовсім він попав,
Ім’я його вже всюди славне
І кожен швед його признав.
В ночі сам Карл раз війська свого
Повністю лагер обходив
І біля пушки постового
Випадком сонного зловив.
Це Гінтерфельд був. Як комета
(Що провинився, добре знав)
Він з страху пушку зняв з лафета
І швидко нею честь віддав.
Карл зупинився (світ не бачив)
Від здивування перед ним
І не вагаючись призначив
Тілохранителем своїм.
Прозвали “Пушка”. Лиходій
Не знав суперників собі
Ні в славній “Речі Посполитій”,
Ні між своїми в боротьбі.
Ось він стоїть між козаками
І виклик війську подає
Неначе в землю вріс ногами,
Він кожним м’язом виграє.
- Позвіть Бугая!
Де Бугай ?
Почулись крики , вже пора
Нехай швед силу нашу взнає –
Встав запорожець, як гора.
На плечах жили, як канати,
Ноги, як довбні, а з чола
Чуб величезний , що й казати,
Звисає в пояс у орла.
Якось зірвався бик в окрузі,
Та всіх почав рогами бити
І до бика ніхто не в змозі
Був навіть близько приступити.
А він – за це між козаками
Його Бугаєм нарекли,
За роги взяв бика руками,
І в землю роги увійшли.
І от зійшлися між собою
І сильно двоє обнялись,
Їх руки сіткою стальною,
Корінням дерева сплелись.
То крок назад , то в бік качнуться,
Від криків в горлі вже дере,
Спотіли двоє , страшно б’ються
Та верх з них жоден не бере.
Дивиться Карл, він просить Бога
Усмішка на його вустах,
І радий Карл , бо перемога
У Гінтерфельда вже в руках.
Раптом Бугай об щось спіткнувся
І очі заволік туман,
Секунда... Друга... Похитнувся
І впав козачий велика
Віват ! – тут шведи закричали.
А козаки :
Брехливий бій !
І ятагани заблищали,
І зашумів козацький рій.
Швед витягає шаблю злий
Ще мить – і дійсно кров буде,
Та чути голос громовий
Це Гордієнко сам іде.
Геть ятагани ! Чи не бились,
Чи мало крові і війни ?
Вмить руки долу опустились
І шаблі сховані в ножни.
Тут не війна, - маєм потіху
Ми просто граєм між собою,
А ви , братове , замість сміху
Готові взятися до бою.
Ну, швед , давай зі мною битись
Сам я боротимусь в цей раз
Й повинен хто несуть звалитись,
Побитим буде хтось із нас !
Дав згоду швед і ставши боком,
Один в одного вже в руках
І не моргнули шведи оком,
Як Гінтерфельд вже в порохах.
....................................................
Спокійно після тої драми
Карл у своїй палатці сів,
Дійшло – з якими козаками
Його старий Мазепа звів ! "
1880 р.
( Володимир Гіляровський )
ID:
274891
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 13.08.2011 07:05:07
© дата внесення змiн: 02.10.2011 13:44:59
автор: Олекса Терен
Вкажіть причину вашої скарги
|
