Мої вірші - це мої другі діти ,
У них радію плачу і живу,
У них я вмію щиро так любити,
Для них любов я в серці бережу.
Люблю свою знедолену країну,
Люблю її діброви і ліси,
Де б не була, до неї серцем лину,
До не повторної і вічної краси.
Горну я кожну квіточку у полі,
Радію кожній гожий днині,
За все я вдячна своїй землі і долі,
Своїм синам всій своїй родині.
Люблю світанок росами сповитий,
Босоніж йти по мокрій ще траві,
Як, скажіть все це мені і не любити
Не треба жити на святій землі.
Пробач рідненька за всю ту зневагу,
Вклоняюсь низько я чолом тобі,
Тебе любити я не перестану,
Ти завжди в моєму серці і душі