Небо, затягнуте сірими хмарами, зливає бруківку літнім дощем
Люди, котрі нещодавно ще парами, крила у них тепер зламані вщент.
І холодом вмить крізь затИшне вікно, квартирою темінь котилась
Кохання? Для неї тут зайве воно, сердечко в друзкИ розлетілось.
Він прагнув зібрати маленькі шматочки, в одне, повернуть до життя
Та вітер зривав з дерев літні листочки, та й дощ не спинив пролиття.