Не лякайте, будь ласка, зірок,
Я їх довго в тумані чекав!
Телевізор давно без думок,
Лиш новинами тихо палав
Скільки їх залишѝлось без сну,
Від небесних флюїд приймачів?
Їм чекати ще тиху весну,
Не згубивши чудесних ключів…
Не лякайте, будь ласка, стежки,
Доленосні вони без скорботи!
Принципові завжди, як чутки,
Але тихі – без вічної згоди…
Скільки їх залишѝлось без сну,
Від ощадливих, Місяця, злив?
Їм шукати ще тиху весну,
І з ліричної сили прилив…
Не лякайте, будь ласка, слова,
Я їх довго для моря шукав!
Наступила вже ера нова,
Щоб до неба відверто «гукав»…
Скільки їх залишѝлось без Вас?
Можливо, для тихого сну…
Ще вогник надії не згас,
Щоб шукати «зручнішу» весну…
