На підлозі… Вечірніми краплинами води,
Які так симфонічно омивали тіло,
Без тіні розтеклась душа. Чи до біди?
А може це вона хотіла?
Принаймні, вже не тут. На берегах
Загублених морів в країні бруду.
Її там сон, щоб мороком пропах.
І потім все одно – що далі буде…
Все ж , довелось зустріти відмирання тут –
В холодному будинку ранніх декадансів.
Він заманив її – осінній Брут.
Тоді і почалось – бездушність трансів…
Принаймні, це було насправді.
А чи сама? Чекаймо правди…
