Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Олена Іськова-Миклащук: Вмирала матінка тихенько… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Олена Іськова-Миклащук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І на них... і на нас. Як то кажуть, була б людина, діло пришиють
Олена Іськова-Миклащук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Бо у нас уже душі рабів. Терпимо наругу над собою, над мовою, над країною, бо ми миролюбний народ. І Називаємо це гарним словом--толерантність. Добре, що придумали гарні пафосні фрази у своє виправдання
Василь Задорожний, 02.04.2013 - 22:58
Дожилися ми, брате. Вже скрізь і повсюди – «братки».Божевільна сім’я. Розповзлись, захопили Країну І по-хамськи деруть пирога найласіші шматки, Залишаючи людові дно – пригорілу скорину. Дожилися ми, брате. Самі пропустили це зло: Тим довірили скарб, кому в руцях не стачило моці. У непевних руках, як воно споконвіку було, І маленький пірнач – навіть кумові скалка ув оці. Дожилися ми, брате. Нас доля чека – нелегка. Чи ховатись по шпарах, чи мовчки терпіти руїну? Ба, не видно в новітніх холопах свого Спартака, Все чекаєм когось, хто покличе – за волю Країни! Дожидаємось дива, а хтось – за хрусткий папірець Власноруч ставить хрест на своїй та онуковій долі… Дожилися ми, брате! Та треба скувати кінець Божевільній сім’ї, край покласти цій дикій сваволі! Олена Іськова-Миклащук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Таки дожилися, але хто скує кінець цьому, якщо не ми?
Валентин Бут, 31.03.2013 - 22:52
І ти їх дітками зовеш -Злодійкуватих імпотентів? Не вмре Вкраїна, бо нове Народжується з елементів. Ось тут і зараз, повсякчас Повір, на нас працює час, А зброя наша - наше слово І тут ніщо не випадкове- Любов і мова - все життя. Минає час жлобів нікчемних Вір - їм не буде вороття. Олена Іськова-Миклащук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Молю за це щодня і віру,Що негаразди лиш допіру Олена Іськова-Миклащук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Як автору -приємно
Олена Іськова-Миклащук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Будемо вірити. Дякую, що завітали
Наталя Данилюк, 29.03.2013 - 15:19
Ах, яка це наболіла і, на превеликий жаль, дуже актуальна в наш час тема... Матеріальна жадоба бере гору над духовними цінностями, над братерськими почуттями...Сильно подана тема, молодчинка!
Олена Іськова-Миклащук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Рада, що вірш зумів торкнутися душі
Надія Таршин, 29.03.2013 - 11:41
Серце розболілось ,Оленочко, від тієї гіркої правди, яку Ви описали.
Олена Іськова-Миклащук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Бережіть своє серце , проте, як автор я рада, що змогла торкнутися
Олена Іськова-Миклащук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
У нас в країні пристрасті не менші, ніж у Шекспіра
Олена Іськова-Миклащук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Правда завжди гірка
Анатолійович, 29.03.2013 - 00:05
Така вона гірка дійсність... І далеко не поодиноке явище... Чудово пишеш, Оленко! А от на мою "Мрію" поки що не намріяла...
Олена Іськова-Миклащук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Робота. Навіть на канікулах не дають нормально відпочити. У вас там гарні варіанти, але є одна думка: доживу до вихідних спробую
Олена Іськова-Миклащук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую. На цю тему є мабуть не гірший вірш http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390683
|
|
|