Горіли квіти, падала блакить
Вишневий цвіт виблискував на сонці
Роздалась у повітрі доленосна мить,
Що самоцвіти весни заквітчали в році
Тепло сміється на твоїх повіях
І поцілунок ніжності лунає на вустах
В моїх терпких, жаданих та весняних мріях
Спокійним кроком я пройду по тих мостах,
Що так давно гротесками вінчались
І перлами кохались на вітру
Росою вірності холодними та босими ногами
Я знов твоє кохання в незабудках віднайду
Пройду тяжкими стежками твоїх думок
Застану люті почуття зігрітись
Пестливо я відчиню вічності замок
У світ, де нам судилося зустрітись
Зіллється воєдино радість и печаль
Кордони неба і землі спочинуть
Лиш цвіт вишневий у твоїх очах
І я, у тому цвіті лину…
