Коли відчуваєш у грудях
Перший дзвоник
Страшного передвісника,
То соромно.
Передусім. На людях.
А собі – туман трилисника.
Усвідомлення того,
Що душевне і тілесне
Самогубство триває:
Несвідомо, часом згаряче…
Часом мізерно, але натякає,
Що почуття заяче
До уявного добра не доведе,
І все одразу – ніц не буде.
Своє, перенасичене сукно
У тлін зведе.
А люди, втім,
І це забудуть…
Коли нахабно не нагадаєш.
