Їм дев’ятнадцятий минуло -
Тисяча дев’ятсот тридцятий,
Кохання в серце зазирнуло
Щоб перешкоди подолати.
В одинадцятім прийшли у світ,
У тридцятім одружились,
Тридцять третього зазнали бід,
Дім, сад звели, трьох народили.
А сорок перший, як чума,
Горем наповнився ущерть:
Мобілізація, лагеря, війна,
Котел Смоленський, нагла смерть.
Одна вдова дітей ростила,
Всіх трьох на ноги підняла,
В піснях про батькову могилу
Сльозами долю полила.
Знову разом на тім світі:
Тридцятилітній, молодий
Й вона, життя віддавши дітям,
В суворій старості земній.
З слізьми дивлюся на картину:
За що ж Господь їх покарав,
Його забрав в дітей, дружини,
Вдовини муки їй послав?
Ваші діти, внуки і правнуки,
В пам'ять своїх першоджерел
Кладуть на груди щиро руки:
Той, що в серці – ще не вмер!
22.06. 2013р., Київ