Ти не помер: тебе не стало,
Тебе забрав до себе Бог.
У цьому світі був так мало –
І не пізнав ще всіх тривог…
Ти не відчув ще щастя всього,
Не виплакав всіх сліз своїх,
Не доказав ти рідним того,
Що було у думках… Затих.
Не всі сходив свої дороги,
Не показав усіх чеснот,
Не всі здобув ти перемоги,
Не досягнув ще всіх висот…
Ти не помер: тебе не стало –
Та в серці житимеш завжди.
У цьому світі був так мало –
Та залишив навік сліди.
Не хочется ничего говорить. Земля пухом... Сам писал аналогичные стихи и даже читал их над могилой... Один раз. Больше не хочу. Я хочу сказать вот что: Есть такая мудрость: "Не пей с горя- сопьёшься!" Писать с горя - стоит / не стоит - вопрос спорный. Слишком "леденящие" эмоции. Но учёными таки доказано, что стресс стимулирует творчество.Не сочтите за издёвку или неуместность мои мысли. Я сейчас не улыбаюсь, уж поверьте.
Тетяна Мерега відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за Ваші роздуми.
Частково погоджуюсь.
Проте, знаєте, у мому випадку біль сублімувався після написання, частково розсіявся.
...і писати, розмію, краще не про таке.