UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: ПЛІТ - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Тамара Шкіндер, 18.11.2013 - 09:16
 розкинув ши́роко рукипліт – ловить останні вербові листки, що пу́рхають мимо воріт... жбурляє вітер у вікна ха́ти чорні хре́стички ...виніс мене… вивів за руку – не одпусти! це пізня осінь по вологому бру́ку пише чорні хрести… .... Аж мороз по тілу.... Зіщулилася...  
Ірина Лівобережна, 16.11.2013 - 09:49
Так сумно, коли оті людські перетини не приносять радості... Тому - руку не відпускайте! 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, пані Ірино... перетини - це часто взаємозакреслення ніби... хоча, паралельні прямі... врешті, всі ми "перетинаємося" - чи для єднання чи для заперечення... Той, хто тримає за руку - Він не одпустить... ніколи.... дякую Вам... 
zazemlena, 14.11.2013 - 21:20
гіпноз осені...тої, яка залишилась від золотокосої...новими надіями і сподіваннями впаде сніг...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
сніг впаде... але! - сьогодні подумала я оптимістично - уже менше 40 днів залишилося - і Сонце! стане на весняну стежку - почне йди до нас, а не од нас - як зараз... (21-23 грудня - зимове сонцестояння... і з 24 - вже сонцеповернення...)))дякую Вам, пані zazemlena... "гіпноз осені" - гарно прозвучало...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
о... символи "пишуться і зчитуються" глибокою пам"яттю... цікаво ви сказали, Yana Тymur, і щиро.. дякую Вам... так, життя... 
Крилата (Любов Пікас), 14.11.2013 - 14:36
  Просто сонечка Вам ясного, польоту пташиного співу соловїного. А твір вражає!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую... сонечко.... віддаляється з кожним днем.. але - повернеться! це закон природи  і світу нашого...соловейко ваш - смішний і щирий, дякую, пані Крилата... Ліоліна, 14.11.2013 - 13:40
Знаю, Валю, багатьох людей, що врешті-решт мріють про якусь таку собі "сторожку в лісі", де б не те що заховатися б, а просто пожити в іншому світі, без злості і непримиренності, зрад... На деякий час допомагає, знаю по собі. А потім все одно повертаєшся до життя, щось перебудовуючи в собі. Хай і банально звучить, та після чорної смуги буває біла. (Один казав: - А я по білій смузі йду не поперек, а вподовж!Сильний твір.  Вам - багато квітів
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так... втеча - не вихід... але інколи просто необхідно заповзти кудись і віддихатися... може, від себе самої... щоб заспокоїтися у тиші і у блаженстві лісу і прозріти.. ПОБАЧИТИ - та це ж усе - че-пу-ха!... врешті, такі прозріння приходять у реанімаційному відділенні... але не хочеться туди...  хочу до Одуванчика - в ліси... чи на Долинщину... там на карті - стільки лісів...дуже Вам вдячна... я знаю, Ви щиро прагнете мене "СХАМЕНУТИ"... читаю зараз Спінозу... от там приблизно так: якщо хтось любить те, що і ми любимо - то ми відчуваєио до того "хтось"- любов...))) як от я до Вас наразі... надзвичайно вдячна вам за "багато квітів"... люблю квіти... просто їх люблю... увесь ваш кошик висаджу у себе під хатою - хай цвітуть...))) Innessanew, 14.11.2013 - 12:49
Дякуючи Вам - не вчорашнє, але звідти..) http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460460
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
написала вам - під вашим віршем - вражена...
Наталя Данилюк, 14.11.2013 - 12:05
Все буде добре. Це вплив не лише соціуму, але й пізньої холодної осені. Минеться, ось побачите. А на Рожнятівщину Ви можете приїхати, коли Вам заманеться. Карпати чекають Вас.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Наталю... це важливо знати - що є така перспектива... я серйозно вдячна вам... і я вам вірю...))) 
Наталя Данилюк, 14.11.2013 - 11:43
дошку́льні на́тяки – печальні думки:люди – скрізь і усюди – люди… і нікуди йти... - це лише дошкульні думки, які не завжди потверджують реальність. Відганяйте їх подалі. Знайомі відчуття, ніде правди діти... Але вже завтра Ви глянете на все, що відбувається довкола, зовсім по-іншому і хмари розійдуться, душа просвітліє. Настрій мінливий, як і погода за вікном. Але ми самі собі диригенти, не забувайте це: який тон задамо, так і зазвучить мелодія нашого дня.  одійди, чужої підступності мо́рок: умерла в сорок… виніс мене… вивів за руку – не одпусти! - Він Вас не відпустить. Те, що в цих рядках звучить надія і прагнення відігнати від себе темні думки - це вже наслідок Його присутності біля Вас.  
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, Наталю, все так... як кажуть: чужу біду - руками розведу, а до свеї - ума не доберу... знайдіть мені десь там, на Рожнятівщині, покинуту сторожку у горах... хижку... куди не сягає ні мобільний зв"язок, ні інтернет - там я і воскресну... бо тут - просто ніколи... ніколи воскреснути до себе самої... але - то таке - трапляється, що куди не кинеш - усе клин... але - і це минеться.... абсолютно виняткову картинку ви мені прислали - надзвичайно багатозначну... багатовимірну... багатосмислову і навіть бездонну... і була б вона "страшною", якби не віконечко у стволі... десь так зараз я і почуваюся... через Стікс ніби - і навіть без перевІзника... але - дерево, це завжди друг - символ життя... і от - життя разом із душею перетинає річку ту... і є в ньому, суворому і темному - віконечко освітлене... просто - вражаюча і тема і безмір "інформаційний" у ілюстрації цій... ну, паперові човники - ясно, не до них уже тут, хай собі гойдаються білими цятками - оддаляючись... - так воно і є... так і виходить наразі... дякую Вам... ви дуже часто прекрасно і вдало ілюструєте мої вірші... отже - відчуваєте їх... то ще раз вдячна вам, Наталю...
Innessanew, 14.11.2013 - 11:09
Саме були вчора думки на цю тему... Чи то Ви, Валю, "навіяли" своїми?.. Перегукнулися..Лагідної осені 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
зробіть! учорашні думки - цікаво, як до решти "перегукнемося"... хоча "вчорашні" вірші не часто повертаються... вони, як листки - упав - не піймав - назад до гілки уже не приліпиш... але - по різному буває - ми ж у іншій реальності їх ловимо - там і закони інші...)))дякую Вам, і за візит і за побажання...
уляна задарма, 14.11.2013 - 10:36
Доброго дня Вам ще раз!...люди- скрізь і усюди-люди...і нікуди йти як завжди - глибоко і жодного зайвого чи неточного слова!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам, Уляно... інколи дуже чітко стає видно, що іти просто нікуди... отже, залишається - випасти у осадок...)))  дякую Вам - теплі ваші слова до мене...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
опис чи опус?... дякую за "красиво"
|
|
|
||||||||||||||||||||||
