Юне дівча душу свою звіряє:
Їй вже сімнадцять. Стільки можливостей має:
Світ на долоні. В ньому любов шукає.
Плутає з пристрастю. Байдуже, з ким не буває.
Мама хвилюється вдома і доньку чекає.
Всіх її "мегаісторій" матуся не знає.
Думає, вчиться дитина, знання здобуває.
Донька розумна у неї, сумнІвіу немає.
Дівчина й справді розумна і дуже вродлива.
По вуха закохана й до божевілля щаслива.
Але не довго те щастя - бо ж доля зрадлива,
Як би затримать кохання оте швидкоплинне?
Після жагучої ночі він, мабуть, не кине....
Знову і знову зливались тіла воєдино...
Втримала поруч. Як не душею, то тілом:
"Це аксіома?! Так! Ніби чорним по білому!"
Так вона думала. Так вона ним горіла.
Та в нього є інша. "Аксіома" своє віджила.
Дівчинка плакала, дівчинка голосила.
Не повернула його, хоч і не відпустила.
р.s. Дівчинці байдуже - в неї надмір свободи:
Як не кохання їй хочеться - хоч насолоди.
З другим, і з третім, байдуже, хоч би й з двадцятим -
Дівчинці більше немає чого втрачати.
Дівчинка просто із совістю вклала угоду:
Світлість душі проміняла на тіла свободу.....
Зболено. Відчуттєво!
Мені лише трошки забагато дієслівних рим, очевидно, вірш давній, бо зараз ти пишеш трішечки сильніше. А дієслівні рими - то початки.
Даруй за критику, але така вже я, прямолінійна)
СвітанОk відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
За критику спасибі) Я все беру до уваги)))
А твої вірші є для мене чудовим взірцем майстерності)
історія стара, мов світ...
і на граблі ці наступають знов і знову,
і честь не бережуть із юних літ,
бо страх Господній не ляга в основу,
батьківської душі і виховання...
гарна тема респект автору
СвітанОk відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі за коментар і чудовий експромт)) Заходьте ще)
респект автору
Навіть немає слів від захоплення такою передачею життєвої історії.
