І плаче ніч, і місяць плаче,
І тонуть зорі у вогні,
П’янке кохання і незряче
В блакитно-ніжній вишині
Крилом мене не доторкнеться,
І не опустить погляд свій,
Розбитого не буде серця,
Не місце й долі медовій.
Терпких розлук я не спізнаю,
Ніколи й болю не відчуть…
Це шлях до пекла чи до раю?
Куди лиш зорі заведуть?
Серце багряно-полум’яне
В вуаль шовкову огорну,
Коли надія лиш зав’яне,
Віддам його морському дну,
А як вікно розіб’є відчай,
Я міцно душу ухоплю,
Із неї вийму ключ скрипічний
Й закину брату-журавлю,
Лілейнокрилий друже вірний,
Моє життя ти збережи,
Візьми з собою в рай сапфірний,
І талану наворожи.
