Скажіть, матусю,
Чи варте втомлене життя?
Немов у крузі
У нетрях власного буття
Я заблудився.
Панує дика темнота.
Скрегоче пісня
Що чую тільки, тільки я.
Пробачте, мамо,
За біль, розлуку і брехню
Отця нестало
Я Вам Його не заміню,
Як не стараюсь
Ех, краще б я тоді помер! -
До небокраю
Прикований життєвий нерв.
Скажіть, матусю,
Чи варте сковане життя?
Не перевчуся
Таких як я більше нема-
У цілім світі.
Скувала міцно ця земля.
Несамовиті
Панують гордості слова.
Пробачте, мамо,
За все погане, що було
Напевно рано
Я на доросле сів крило
Мені не просто
Для Вас я витерплю усе
Признаюсь - жорстко
Мене по течії несе.
Скажіть, матусю,
Чи варте злякане життя?
Так, я боюся,
За Вас ріднесенька моя.
Я буду сином
Для Вас маленьким і міцним.
Хай чоловіком
Залишусь вічно молодим.
Простіть, рідненька,
Безсилі вчинками слова.
Буденність клейка,
Немає в неї вороття.
Ніщо не можу
Подіяти з цим болем я.
Мене тривожить
Ця вічна холодом зима.
Скажіть, матусю,
Чи варте праведне життя?
Я підкорюся
Законом Ваші є слова
«В любові – бідність»,
Стає безсилою війна.
Для наших злиднів
Вже й смерть якась і нестрашна.
Пробачте, мамо…