Два мисливці, два куми, в ліс пішли на лови.
Трохи випили вони... і пішла розмова:
- Якби зараз тут ведмідь заревів щосили
Ще й голодний той ведмідь, щоби-сьте робили?
- Петре, я є хлоп, а не Гануня, витягну пістоля...
просто в око... і на смерть. Така його доля.
- Нє, забули-сте пістоля , й рушниці немає.
А ведмідь на ваші п'яти, куме, наступає...
- Ну, то встромлю я тесака ведмедеві в шию.
Вчора я пацє прирізав, я це діло вмію.
- Ніц нема. Усе забули, навіть, старі вили.
А ведмідь все наступає. Га, щоби-сьте робили?
... Йван дзигара докурив, лисину почухав.
Як зацідить куму справа, просто в ліве вухо.
- Я не "пойняв", чий ви кум? (лупнув Петра зблизька)
Сучий сину, кажіть правду, - мій, чи ведмедиська?!
Оксана Максимишин - Корабель
