Слова в пустині зовсім не важливі,
Куди цінніше джерело води.
Тут хочеться вітру прохолодного хвилі,
І річечку б малесеньку сюди...
Та навіть це не затуманить спогади,
Від себе, правду кажуть - не втечеш.
І кожного дня мордують здогадки,
Як же ти там, далеко десь, живеш.
Зруйнувати весну твою я не посмію,
Насолоджуйся її пахучим чаєм.
Переконую себе та настирливо вірю:
Ми заслужили усе те, що маєм!
