Солодкий літа аромат
Бентежить душу ніжнокрилу,
Десь місто задихнеться пилом,
Мене ж мрійливо кличе сад:
«Заглянь у прохолодний рай,
Поніжся у пахучих квітах,
Втікай лиш від доріг зігрітих
Поринь мерщій в п’янкий розмай».
Зачувши це, біжу щодуху
Пірнаю в прохолодну мрію,
Торкнусь листочка і зрадію,
Життя нуртує в силі руху.
Сріблиться сяяння струна,
Кружляють блискітки грайливо,
Утворюють іскристе диво,
Джерельного сягають дна.
Яке ж прекрасне все навколо:
Смарагди розсипає гай,
Бурштиновий сміється край,
Леліє ніжне видноколо.
Настигну в спраглості терпкій
Струмка прудкого, мов стріла,
Черпну устами джерела,
Порину в мислей буревій.
Там полечу назустріч сонцю,
Хай не розтопить лиш мене,
І радість щира не мине,
Я літо збережу в долоньці.
2011 р.