Урочисте прощай залишає цей день,
Поринаючи в часу вуаль.
Враз театром стає молодих одкровень
Спустошіла така магістраль…
Вже сяйливий танок влаштували вогні,
Спокушають оздоби вітрин,
І обличчя задумливі та кам’яні
Вмить розтали на тлі павутин,
Що собою проспекти змережують жваві,
Виплітаються в дивний узор…
Немов рідкісний камінь в коштовній оправі
Зоряниць опада метеор.
Перламутровий купол вкриває все місто,
В його межах нуртує життя,
У цей вечір не треба дивитись «Мефісто»,
Вірний шлях видасть серцебиття.
Залиши свої стіни, на вулицю зринь,
Хай дощем упаде феєрверк,
Розривай таємниці агатових скринь
Доки вогник душі не померк…
Охмелівши від чар і бетонних шовків,
Поринаєш в обійми Морфея,
Під оркестр заводів та двигунів,
Елегійний мотив Амадея…
2012 р.
