Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: 220: Послання українцям Галичини і Слобожанщини, Полісся і Таврії, Волині і Донщини словом єдиної України - ВІРШ
Послання українцям Галичини і Слобожанщини, Полісся і Таврії, Волині і Донщини словом єдиної України
...а также россиянам, с надеждой, что в их сердца придет оттепель ...
Довго думав чи публікувати ту "оказію", але спонукав один випадок. Недавно намагався помістити свої вірші "Шлях в Європу", "Шевченко і Майдан: шлях крізь століття" (якщо комусь цікаво - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492970;http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450279) на спільному українсько-російському сайті, на що отримав відповідь: "Ваші публікації не рекомендовані до опублікування на сайті, оскільки їх вміст входить в протиріччя з правилами нашого сайту.
На цій же підставі ми не публікуємо твори авторів, що мають іншу ніж ваша точку зору на описувані вами теми". Тепер до мене починає доходити наскільки гостро спрацьовує цензура в Росії навіть на таких безневинних сайтах.
Не так давно летіли кулі, цілили в голову,
Падали люди, горіли шини, вже ділять золото.
Коли ж ви вспіли, та ще не встигли одне забути,
В вікно постукує, до хати проситься, не дасть заснути.
Ми всі чекаємо немов в театрі, що буде далі?
А там на Сході "Аби лиш вижити" - іскра проскочить,
Кому збираєтеся ви, читать моралі?!
Та хто читає? Невдовзі прийдуть.. і кров поточить.
Ламали голодом, ламали холодом, зламають зрадою,
Де наші голови? Де наші розуми? Йдем за порадою.
В нас пси всі гучно-голосно, гарчать взиваються,
Та жаль хто гавкає - той не кусається.
Бика лякають червоним прапором і чорним золотом,
Та спам' ятайтеся - не піде рогами, то стрілить оловом.
Біда не ходить одна, а завжди з дітками,
Пішла застуда, прийшла холера, пов'яже нитками.
А як вступила в двері, то не хвилюйтеся,
Сьогодні в нас погостювала і піде далі,
Я лиш прошу, прошу готуйтеся,
Як би хотілося, щоб це були лишень моралі...
(Якщо б ви справді вважали, що цей вірш (якщо його можна так назвати) розпалює міжнаціональний конфлікт, то я невдовзі його видалю).