Знаю: Ти не лукаво і щиро запах вдихаєш квітів,
Що дарую Тобі по вівторкам - дуже жаль - що не я.
І мені так боляче щосекунди Тебе дико хотіти!
І розуміти: не маю я права, Ти давно не моя...
Знаю: Ти не лукаво і щиро гладиш НЕ моє волосся,
Що до крику, до болю, так би хотіло стати МОЇМ!
І мені так боляче, коли щосекунди вслухаюсь у многоголосся -
І розумію: не почую Твій голос, він давно знайшов собі дім...
Я знаю: Ти не лукаво і щиро дозволяєш собі про мене згадати,
Всього лиш на мить, лиш один раз, коли поряд зовсім нікого нема.
І так боляче мені щосекунди глуху ПУСТОТУ обіймати!!!
І розуміти: обіймаю НІКОГО, бо навколо Твій запах і тиша німа...
10.05.2014
Напрочуд емоційно-барвисті рядки,Олексо "Я знаю: Ти не лукаво і щиро дозволяєш собі про мене згадати,
Всього лиш на мить, лиш один раз, коли поряд зовсім нікого нема."- ...Взаємності вам
Олекса Дмитрук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую дуже, Христинко)) Я дуже втішаюсь, що вас вразили мої рядки І вам того ж, заходьте ще
І розпач, і самотність, і тужливі спогоди про Неї, від якої лишився тільки запах... , додають Вашій поезії емоційності і щирості...А витончене зображення переживань і страждань ліричного героя вражає своєю яскравістю і гостротою світосприйняття...Чудовий зразок інтимної лірики!
Олекса Дмитрук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ірино, дякую дуже Ви так завше щиро і відверто відгукуєтесь про мої творіння... і це дуже підтримує