Несла воду дівчина
Та й на коромислі,
І ступали по землиці
Босі ноги чисті.
Несла душа гріх,
А серце тривогу
Коли плигнуло в брудний міх
Без всілякої допомоги.
І поставили там грати
Далеко на Сибірі
Буду віку вікувати
У цім грішнім тілі.
Поставали з очей сльози
Зсунулися хмари
І ударили та грози
І ударили мари.
Свої віки жить на світі
На землі собачій
Що робити, що робити,
А робить лиш плакать.
Спалахнула нова хвиля
Старої тривоги
І зігнулись старожили
Від лживої допомоги.
Лиш на землі і під землею
У одній хустині
Що робити, як же жити
На рідній Україні.
