Ще один ранок. Ще один клятий ранок.
Відкриваю вікно, бо нестерпно хочу повітря.
Вкотре готую зовсі́м не на двох сніданок.
І думаю, як поміщаєш у себе ти стільки світла?
Потім той клятий вечір. Самотній вечір,
Де дивишся в стелю, терпи́ш надокучливі стіни.
Самотність присіла поруч та обійма за плечі.
Я геть вже танцюю на гра́блях, збиті коліна.
А потім ті чорні ночі. Найдовші у світі ночі,
Де я майже на звуки поділила тво́є "люблю".
Сьогодні, напевне, насняться кольору неба очі,
А завтра, мабуть, поставлю крапку та нас розділю.
Молодчинка! 
