Складне в простому - істина життя,
І він знайшов її у ній,
Та хай там як, без вороття,
Лишив даремний ритм надій...
У ній було усе...вона була єдина.
І ніжність, й пристрасть і тепло долонь,
І хвиля сміху, лиш її, нестримна,
Зганяла, вмить, хмурні думки зі скронь...
І він тримав, щосили...Та для чого?
Спинившись, вмить, все зрозумів!
Лише тому кохання треба, і для того,
Щоб як один мовчить - то інших говорить не смів!
Щоб коли падати, - то хтось один тримає,
Щоб поруч, - то один на двох і сон!
Лише таким, о те натхнення не вмирає...
Лише тоді, не охолоне в них тепло долонь...
Він озирнувся, з вдячністю і розумінням,
Він знає, що все Богом дане - то є дар ,
Прокинувся вже з незбагненним вмінням,
Побачити, що він свого життя володар!
P.S. У кожного своя доля...творіть свою історію!
