Небесна сотня дивиться з небес
Своїми ясно-синіми очима.
Як, Україно, ти без нас живеш?
Чи почались у тебе якісь зміни?
Сини ви мої, соколи, герої,
Не встигла я ще ран залікувать,
Як путінська Росія так нахабно
Змогла наш рідний Крим анексувать.
Це той народ, який для нас є братнім,
З яким пліч-о-пліч всю війну пройшли,
І наші дідусі і батьки наші
Повірити б у це ніколи не змогли.
Та Криму, виявилось Путіну замало,
І він на Схід підтягує війська.
Народ там, спантеличений брехнею,
Не зна, насправді, що його чека.
А терористи й найманці прокляті
Жорстокістю вражають, вбиваючи людей.
І зрозуміло всім: війна вже розпочата.
То ж Боже, вбережи Україну від смертей.
Моя ти рідна земле, краю милий!
Скільки страждати мусиш і за що?
Мабуть, за те, що хочеш вільно жити
Й червоним маком у житах цвісти.
Спокійно можеш спати, Україно!
Зростила гідних і вірних ти синів.
Вони до смерті тебе ладні захищати,
Бо в них тече козацька кров прадідів-дідів.
м.Київ
квітень 2014 р.
Слава Україні 
