Не плач, моя мамо. Я вже не вернуся.
Із синього неба на тебе дивлюся.
Як гірко сумуєш ти , нене за мною.
І кожен свій вечір вмиваєш сльозою.
За що я пішов, ти питаєш у Бога..
Такою страшною була в мене дорога.
Я гідно стояв до останнього! Чуєш?
Та сум твій душевний нічим не вгамуєш.
Я ще одну неньку від смерті беріг.
Та смерть і до мене прийшла на поріг.
Так долі судилось, її не минеш..
Ти вічного спокою вже не знайдеш.
Благатимеш небо,щоб я повернувся.
Я вслід ворогам тим своїм обернувся.
Вони були люті, вони були злі..
І так було боляче , мамо , мені.
Покинув я землю, але не помер.
Народ український тривожно завмер.
Мене по майдані несуть у труні..
І \"Слава\" вигукують гучно мені.
Вшановують пам\"ять одвічну мою ,
я мужньо загинув у страшнім бою.
я ж за країну рішуче стояв.
І навіть життя я за неї віддав.
