Доторкнутись до тебе навіть не смів,
І глянути ввічі було не під силу.
Палало єство, червонів і горів,
Хто тебе сотворив, чарівно-красиву?
Ледь подихом ніжно торкався плеча,
Вдихав аромат незбагненого трунку.
Цвіла біло-пінно п’янка алича,
Уява буяла в гріху поцілунку.
Груди звабливо в такт гойдались ході,
Напинали мов парус, рвали кофтину.
Куди було погляд відвести тоді,
Знайти доторкнутись до тебе причину.
Дівалися десь, застрявали слова,
Перчило у горлі, палало у грудях.
Від дотику обертом йшла голова,
Ледь трішки смілішав з тобою на людях.
Мою нерішучість, несмілість пробач,
Нічого з собою не можу зробити.
Лякається серце любовних невдач,
Насмілилось вперше в житті полюбити…
11.01.2015 р.
А раніше бувало - Шалено... Пристрасно... Без тями... 
Треба більше рішучості проявляти! 
