Вони лежали мертві в возі
Один на одному немов снопи
А ноги їх звисали босі
І бились об щабельки лоби.
На них сиділи і співали тії
Хто в них забрав життя
Від цього так вони раділи
Що автомат строчив угору без пуття.
Хто ті в возах?
За що їх повбивали?
Яку провину скоїли вони?
За Україну-неньку воювали
За неї молоде життя своє дали.
А як хотілося їм жити
В своїх сімнадцять-двадцять літ
Та головне вони ішли творити
Щоб ворг не ступив нам на поріг.
