Все буде добре,
Щосили кричав,
Не чуло те горе,
А він не вгавав.
Воно йшло до хати,
Двері ламало,
Пішла в вічність мати,
Для нього все мало.
Батько, сестра,
Син і дружина,
За що ця біда?
Чия це провина?
Серце та душу,
Горе душило,
Трясло, мов ту грушу,
Щодень нахабніло.
Пішов в монастир,
Довго молився,
Мов загнаний звір,
Там залишився.
Щирі молитви,
Душу зцілили,
В страшній тій битві,
Взялися десь сили.
Повірив в життя,
Божу любов,
Не було каяття,
Себе там знайшов.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/968-vse-bude-dobre.html
