Болить душа і серце плаче,
Коли дивлюсь і все це бачу.
Як тебе нищать, рідний краю,
Моя Вкраїно золотая.
Тебе роками, та не роками,
А,мабуть, цілими віками
На шматки рвали й мордували.
Морили голодом, вбивали,
В кайданах на Калиму гнали.
Під клятим тим ярмом імперським
Роками ми перебували.
Сини твої, козаки наші,
За волю стільки голів поклали.
Та не скорились і не змирились!
Рабами так вони й не стали!
І на кінець з колін ми встали.
Отримали цю незалежність.
Таку безмежно довгожданну.
Та, мабуть, легко вона дісталась,
Немов з небес до нас упала.
Але ж Росія не дрімала!
Хоч ми надії покладали
Що допоможе, захистить,
В разі потреби.
Меморандум підписали,
Бо довіряли.
І зброю ядерну віддали
Куди ж, не знаю, поспішали?
Та в Кремлі роками плани будували,
Як знову нас в ярмо впрягти.
Бо як же їм без України???
Тим часом п"ята колона "працювала":
Брехала, зраджувала, крала.
Усе, що могла, продавала.
Це ті, що ненавидять Україну,
Хоч топчуться по цій землі.
Скоріш би звідси вже пішли!
Та головні таки втікли.
Жаль, що мільярди з собою потягли.
Тепер нам треба виживати,
Ще й з москалями воювати.
Бо, бачте, кремлівський цар-месія
Вирішив відновити Новоросію.
Мабуть, історії не знає,
Що вічних імперій не буває.
Та їм неписані закони.
Це добре знає із нас кожний.
Ну щоб війною?
На Україну?
О, Боже, та врозуми ж Ти цю людину!
Хай в спокої залишить Україну!
Може ж таки якось прозріє,
Й назавжди добре зрозуміє,
Що українців не здолати.
Їх дух козацький не зламати!
То ж перед кожним з цих солдатів
Нам треба на коліна стати,
Бо вони справжнії герої
І наші славні вояки!!!
Слава Україні!Слава героям!
15.02.2015 р.
