Ти втру́тилась в моє життя,
ця осінь ли́ше догорала,
і кожен день, мов каяття,
а часу все одно замало.
Стікає він, немов пісок,
я пальцями його хапаю,
спалив десятки цигарок
і поступово засинаю.
Не бачу кольорових снів,
всі чорно-білі та нуарні,
приборкати б, сліпий цей гнів,
та спроби це зробити - марні.
А зранку знов прокинусь я,
і зро́блю вигляд, що не знаю,
тебе́, себе́, своє життя,
хоч сам всередині палаю.
Вже тліють серце і душа,
а тіло попелом все вкрилось,
питаю в неба лиш одне:
«Навіщо ти мені зустрілась?»
