Весна сум’яттям в душу увірветься,
Солодким щемом тіло переповнить,
П’янкими іскрами по жилах пронесеться,
І аж тоді коханням заполонить .
Самотність мов туман на сонці щезне,
І радість піснею в душі озветься,
Вогонь життя ніколи не замерзне,
Коли у пристрасті так серце б’ється.
Бажання два навік переплетуться,
Одне стремління кригу проламає,
Два стогони загубляться й знайдуться,
У поцілунку, вічність де волає…
Слова з листка без пам’яті злітають,
Лелеками – лиш спогади лоскочать,
Про доторки, які не забувають
І разом перекохані ті ночі
Люби бо так нікого вже не буду
Кохати, як бездонні твої очі
І не втамую, й миті не забуду
Обіймів тих, таких палких дівочих
Дай руку, ще раз вперше обійми
Торкнися і навіки причаруй
У небо злинь гарячими крильми
Ще мить кохання знову подаруй.