Зустріла жінку сиву при дорозі
А на щоці її застили сльози,
Сльоза, що біллю серце пропалила,
Непрошеною видерлась і вмить застигла.
Маленька постать, та велика дума...
Завмерла зелень у очах - озера суму.
Що за свій вік побачила, почула?
Яких висот, яких багатств здобула?
Одне багатство в неї - три синочки...
Ростила, пестила,недосипала ночки.
Три сини в неї, чоловік - родина,
Подвір'я в квітах, мила Україна.
Всі клопоти за них взяла на себе.
Не скаржилась. І все було б як треба
Сини завжди про маму добре дбали,
І батькові завжди допомагали.
Та ненароком все в житті змінилось -
Прийшла війна, неначеб-то наснилась.
Прийшла пора країну захищати,
А з нею і любов, і рідну хату.
Сини її ні миті не вагались,
Тайком від матері на фронт зібрались,
А батько вслід синів оберігати.
Була родина - стала пуста хата.
Волало серце мамине в долонях,
Билась душа і розривалось в скронях,
Летіла б птахом слідом за синами
І захищала б крилами - руками.
Як бути, в розпачі, куди летіти?
Вона ж їм мати, вони їй діти.
І де ж ту розпач, ту печаль подіти?
Краще б живцем у полум'ї горіти.
Припала до ікони, помолилась,
Куточку кожному у хаті поклонилась,
Зібрала мати деякі пожитки -
"Я буду там, де поряд мої дітки."
Зустріла жінку сиву при дорозі
А на щоці вже не бреніли сльози,
Сльоза, що біллю душу пропалила,
Не видерлась, а силу породила..
Такое насыщенное эмоциями стихотворение. Мне очень понравилась тематика и искренность.
Лепесток відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я его в душе месяц вынашивала, что бы не делала а он в голове
иные стихи за десять минут пишутся, не задумываясь, а иные болью идут, все внутренности перевернут и только потом на листок лягут
"Була родина - стала пуста хата." Ваш образ жінки асоціюється зі всією Україною. Вона, бідна, як та жінка при дорозі...Гарно 
Дякую 
