Полуницею пахне сполоханий щебетом ранок,
Перший промінь цнотливим цілунком торкнувся землі.
І згасаючі зорі мереживний срібний серпанок
У сувої згортають,ховаючи ніч вдалині.
Перламутрова синь обіймає квітучі простори
І в скуйовджені трави завзято пірнають джмелі.
В малахітових сукнях стоять заворожені гори,
Сивоокий туман одягає поля в кришталі.
4.06.2013
Нарешті знову зазвучали твої унікальні вірші! Так не вистачало твоїх романтичних пейзажів! З поверненням, Іриночко! Сьогодні на сайті яскраво засяяло поетичне слово!
Ірина Кохан відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Надзвичайно приємно від Ваших слів,Олечко! Я теж дуже скучила за друзями на сайті! За Вами!
Олю,щиро-щиро дякую Вам за тепло і постіну підтримку!
ви так вимальовуєте цей світанок, що мимоволі здогад крадеться у душу: а не в серця, в любові серця вона брала фарби?! і чи не порухом почуття, а не руки малювалися картини ці?! і то з душі бралися на пензель Майстрині відтінки кольорів і образів?!.
Ірина Кохан відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви розгадали мою таємницю: про природу пишу тільки душею!
Дуже рада,що завітали до мене на сторіночку! Щиросердно дякую за відгук!