"Роки невпинно так летять, а я бажаю вороття,
А я бажаю вороття
в минуле...
Бо твої очі і вуста
я перед образом життям
Клянусь - тебе, коханий, не забула..."
( "Роки летять" - Л.Сандулеса)
Янголе світлий мій, як тобі там ведеться?
Сяйво твоєї душі на землі мерехтить ще й досі...
Тільки... пташки не такі уже дзвінкоголосі.
Світ втратив барви. Сонце - холодне скельце...
Мій ясний промінчику! Як же тебе бракує!
Вітер у гіллях дерев тихо схлипує наче,
Небо зі мною дощами надривно плаче.
Смутку мого всеосяжного час не лікує.
Всесвіт німим став без ритмів твого серденька,
Без твого дихання стало холодним літо.
Невідворотність, спогадом оповита,
Реальність і вічність з'єднала, мов нитка тоненька.
Світла печале моя... Вічна тривого серця!
Більш не побачу світанку у твоїх зіницях.
Все, що лишилося - ти мені часто снишся.
Хоч в снах розкажи мені: як тобі там ведеться?
Р.S. www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505076 Минув рік відколи ти не з нами. Проте я досі не змирилася... Вічна пам'ять тобі, світлий мій. Я вдячна долі, що ти був у моєму житті. У моєму серці для тебе завжди буде особливе місце...