Життя – фігня
Говорить той хто не вмирав
Хто смерть в долоні не тримав
І друга на той світ не відпускав
Мені вже совість слова в голос не пускає
Сиджу у кутику кімнати
Бо нажаль від себе нікуди тікати
Так думок багато ріжуть мозок
Згорілі нерви не тішать душу
Розумію зараз
Мені нема чого чекати у кутику кімнати
І світ змінити так не зміню
Коли дупу свою не підойму…
