А ти так схожа на осінь,
то гаряча, то холодна,
то приходиш, то йдеш, немов назовсім..
А погляд твій такий голодний,
здавалось, всього тобі мало,
мало повітря, мало неба,
ти в собі мене впізнала,
та не сталось так, як тобі було треба.
Ти дарувала мені сни з історій,
навіть незнаючи того, сама,
лишила собі мої сліди у серці своїм,
я мовчав про це, та знав..
Такої, якою була ти,
не стрінеться мені на дорозі,
і я писав тобі листи,
писав так відверто у прозі..
Та не відправив ні одного конверта,
не знаю як так сталось,
перечитую вечорами ці сповіді свої вперто,
і дивно мені, не розумію коли я встиг у твою тінь закохатись.
