Мені було шість. Усі приходи́ли на свято
Гостей - вся кімната. І галасують ще й як
Питаю у мами: "Сьогодні приїде тато?"
Вона опускає очі. "Він обіцяв". Ось так.
Мені одинадцять. Знову гостей півквартири
Мама спекла великий і дуже смачний пиріг
Раптом у двері стук і я мов на три-чотири
Зриваюсь й лечу. Всього лиш сусід забіг.
Мені вже 16. То перше моє повноліття
Гостей небагато, але всі справжні й "свої"
Я не сумую, бо то двадцять перше століття
Не чекаю нікого, мені вистачає сім'ї.
Мені раптом 20. Здається, ще вчора маленька
Вчили мене ходити та й говорити вчили
Сьогодні, в цей день, біля мене лише є ненька,
Яка, щоб мене зростити, віддала всі свої сили.
Мені вже за 30. У старшого сина застуда
Чоловік допізна на роботі, забув про свято
Мені раптом наче спадає з очей полуда
Я розумію: чекаю дарма, вже довго і забагато.
Мені 60. Я сива та й добра бабуся
Онуків люблю більше за все на світі
Того стуку в двері, мабуть, уже не діждуся
Проте й без нього в душі зацві́ло багато квітів.
Мені уже вдосталь. Прийшли сім'єю вітати
Я сиджу й простягаю руки назустріч рідні́
Я так і не зрозуміла, на що зумів проміняти
Рідну донечку, тату. Ніколи не скажеш мені.
