У тебе холодне серце,
У тебе холодна душа,
І твій народ засліплений,
Не бачить твого кінця.
Він вірить твоєму слову,
В них думає правда живе,
Для них ти – спаситель і воїн,
Для нас – перевтілення зла.
Та скоро й вони прозріють,
Занадто довго сліпі,
Сліпих Бог зцілював, знаєш,
Побачать, почують, Зажди!
Захлисне тебе твоя ж сила,
В твоїх же кривавих руках,
Ти сам себе похорониш,
Кому потрібен твій прах?
Одійдуть від тебе слуги,
Коли нагряне кінець,
Один ти згориш чи потонеш,
Ото твій славетний вінець.
Хотів ти слави чужинець,
І наших Вкраїнських Земель,
Отримаєш славу навічно,
Своїх злодіяннях речей.
Програв ти війну зрадливо,
- Ти думав: «Она моя власть»,
Твоя «власть» тебе ж задушила,
І тільки втопила у срам.
Немає тебе там – не буде,
Бо добрий правитель у нас,
Всім світом Господнім керує,
Людська Любов, Доброта.
Ну, а брехня, як та гадюка,
З тіні виповзає на пісок,
Щоб тіло своє погріти,
І знову – у тінь, у пісок.
ТВОРІТЬ 
