́Надія
Затухає осінь-позолота,
Скинула підкорено наряд
І полонить зимова дрімота -
Все готове стріти снігопад.
Все частіш, з холодними вітрами,
В димоході виє домовик.
Білу ковдру тягне небесами,
І вкриває землю, чарівник.
Тихо в лісі зачаїлись птахи,
Звірина сховалась до барліг,
Забрели ялиноньки по пахи
У блискучий, немов срібло, сніг.
Спочиває все кругом на світі,
Утопившись у глибокі сни…
Збайдужіло розцвітають квіти
Панями на теплому вікні.
На Великдень* сонечко засяє,
Встеле землю килимом Дажбог,
Соловейко защебече в Раї,
Ратиці відкине „Кабиздох“.
Зима зняла з осені прикраси,
Й заховала в скриню до весни,
Вітер, мов козак, танцює Спаса**
І співає з хлопцями пісні…
*- 18 березня
**- козацький бойовий гопак
02 листопада 2015 року
Гарний вірш 
