Як скотилось рідне місто на мою щоку
А навколо небо чисте
де я пропаду
І притислася небога на моїм плечі
Та в кишені свого Бога я знайшов ключі
І відкривши темні льохи
випущу зорю
Хай побешкетує трохи – я її присплю
І здивуються повстанці
тихо крадучись
Як я стану рано вранці на межі очниць
Стиха дихає вітчизна в мою сивину
Й під ноги стелить пізню осінь і сльоту
Я розкрию їм обійми
наче смолоскип
І дитина мене прийме за духмяний хліб
"Ключи от сумерек"
