доторкайся до нього з ніжністю,
щоранку кава у ліжко,
шепочи щось надійне на вушко -
"перепрошую..."
перемішуй з шаленими вітрами,
на крилах носи, щоночі, щоосені,
картатою ковдрою перед телевізором
рятуй від холоду...
щастя плекають з молоду,
вигулюють чистим повітрям -
будь із ним надзвичайно казковою,
він стане вірним,
пусти його спрагле тіло
тліном-бродом щасливого світлого,
що з життям було одноголосно
вибране...
ти стомилась його розлуками,
за очима нудилась сірими:
гарно так, що разом, але все-таки
залишились обоє вільними...
ти радій, бо от твоїх рук
і руками твоїми зцілений,
одійшов од буденності мук -
щасливий!
і ти щаслива, це не важко,
але, повір, так важливо:
просто бути, літати безкрилими
по одному маршруту
один одному днями сивими
пакувать парашюти...
таки важко брести життям,
кроком вільним в самотність закутим,
ти обрала його навмання
із гурту,
тож торкайся до нього з ніжністю
й він колись зрозуміє, що варто
перестать існувать одиничним
і навчитись нарешті кохати!!!
