Рідне батьківське поле,
Ліс від вітрів беріг…
Поле, промите болем –
Батьківський оберіг.
Зранку щодня до ночі,
Плугом, а чи серпом,
Руки його робочі,
Гралися із снопом.
Рідне батьківське поле,
Рідне воно й мені,
В нім гартувалась доля,
Звідси знання земні.
Дякую тобі, тату,
Що научав мене,
Що у роботі свято,
Спомином не мине.
Часом сюди приходжу,
Слізьми поллю ріллю,
Поле, батьківське поле,
Як я його люблю.
Хліб найсмачніший з поля,
Що засівав татусь,
В полі батьківськім воля,
Часто я тут молюсь.
Але сумує поле,
Вже і стерня не та…
«Тату!» кричу я з болем -
Поле і пустота…
і зв"язок цей у нас - по українськи - називається любов і рідна земля 
що і засвідчує вірш Ваш... 
