...і так буває, коли день засинає...
В білі одежі убралась природа,
В ковдру сріблясту сховались поля –
Бісер ошатний в зими нині в моді,
Свято стрічає стражденна земля…
Рік, що прийшов, свою юність в кожуха
Сором’язливо надовго сховав,
Та не горює, бо Господа слуха –
Білі одежі на свято придбав.
Вже снігурі у крутих вишиванках
З ваз горобинових спогади п’ють …
В посвіт планети крокує не бранка –
Біло-криштальна божественна суть…
Білі одежі сповідують люди,
Та не для кожного Бог їx дає –
За чорноту лиходіїв осудить:
Має для всіх повеління своє…
Біла пора гряде нашій планеті –
Амфору в руки вже взяв Водолій!
Білі одежі лаштують поети
На новорічно-різвяний покрій.
26.01.2016
не бачити мені білих шат, не вдівати...
а тобі, що так відспівався та сповідався щиро-біло - бути у раю! але нехай на потім, на далеке потім! - ще тут погуляймо, коли вже білі одежі хоч одному припасені.
(а за грішного Касьяна слово таки замовиш, бо скучно буде одному, без давніх "витворителів"!)
люблю пісню як таку, а в два голоси - мо слабина!...
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00