Капець, я в великому шоці. Мені, мабуть ніхто не повірить. Коли я написала цей вірш, мною було прочитано половина твору Антуана де Сент-Екзюпері "Планета людей" (дуже сподобалось його читати). А сьогодні дочитую його і ось "доходжу" до речення: "Чому ж так зіпсовано прекрасну глину, з якої виліплено людину?" . І в кінці твір, як і мій вірш, закінчується словом Людина і так само з великої букви. Можливо саме цей твір надихнув мене. Так ним перейнялася, що перейшла на "мову" автора, передбачивши закінчення і використавши ті самі слова і порівняння... Досі в шоці.